Шлях Воїна 2017

Цього року перші спекотні літні дні юнаки НСОУ “Пласт” станиці Вінниця, за підтримки Департаменту молодіжної та соціальної політики, вирішили провести з користю, а саме випробовути свої сили ставши учасниками військово-патріотичного вишколу “Шлях Воїна”. Вишкіл відбувався 2-4 червня в околицях села Парпурівці, Вінницького р-ну. Програма вишколу базувалась на розвитку навичок з самозарадності, вивченні історії українського війська, системі випробувань і змагів, тактичній медицині та військово-спортивній підготовці.
Під час вишколу з хлопцями проводили заняття інструктори різних спеціалізацій починаючи, від істориків та реконструкторів, закінчуючи кваліфікованими військовими. Юнаки навчились надавати допомогу в екстримальних ситуаціях, вогневій підготовці, тактиці роботи розвідгрупи в лісовій місцевості, проходженню смуги перешкод в умовах обстрілу. Діти повністю ознайомились з одностроєм та зброєю вояків УНР, в чому їм допомогли досвідченні реконструктори. На початку вишколу, як при справжніх бойових діях кожному була видана макетна зброя, яку він мав тримати постійно при собі. Весь час проведення вишколу панував братерський дух та повага, хлопці відповідали один за одного, дбали не тільки про себе, але і про друзів.
Організатори вишколу висловлюють щиру вдячність клубу історичної реконструкції міста Вінниці в особі Олександра Федоришина, історикам Олександру Савельєву та Тарасу Беднерчику, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА, Вінницькому обласному військовому комісаріату, особливо лейтенанту Георгію Бондарчуку та представниками громадської організації Лютич.

Надзвичайно вдячні вам за допомогу, сподіваємось, що разом організуємо багато гарних та корисних вишколів.

Автор: пл. скоб Ігор Слободянюк

“Чому саме Пласт?”

Це виховна система, яка пройшла випробування часом, але залишається сучасною. Прагнення до гри, до романтики, до пригод, до подорожей – притаманно людям будь-якого віку.

Батьки, сім’я – це те середовище, де народжується характер людини, відбувається його базове становлення.

Виховання – процес здійснення суспільних впливів, зумовлюючих формування особистості, тобто індивіда як члена суспільства, з тими якостями, які дозволяють йому відповідати на вимоги суспільства і дають підстави користуватись правами члена суспільства.

Розвиток дитини, як правило, відбувається в умовах суспільства,нерозривно пов’язаний із націленими розвивальними впливами на підростаючу особистість оточуючих людей. Поняття «формування» психічних якостей підростаючої особистості акцентує соціальну зумовленість психічного розвитку дитини в умовах суспільства. У процесі формування можна виділити стихійну компоненту (тобто зміни під впливом некерованих, випадкових факторів, наприклад, неформальних підліткових об’єднань, реклами, моди, музики тощо, характер і наслідки дії яких непередбачувані) і цілеспрямований процес змін особистості або ж її окремих сторін і якостей внаслідок спеціально організованих впливів.

Основним двигуном розвитку є навчання.

Але навчання можливе лише через взаємодію з оточенням та

зажди повинно йти попереду розвитку.

Поняття «становлення» підкреслює процес набуття нових ознак та форм психіки у процесі розвитку дитини. Можна говорити, наприклад, про становлення характеру дитини, її мислення тощо, тобто це поняття доцільно застосовувати тоді, коли йдеться про розвиток окремої сторони чи якості особистості. Закономірності психічного розвитку дитини знаходять відображення у педагогічних поняттях виховання, навчання тощо.

Для практики навчання і виховання підростаючого покоління особливо важливим є розкриття закономірностей психічного розвитку на окремих вікових етапах цього відтинку життя людини.

Кожен вік характеризується своєрідною, специфічною для нього соціальною ситуацією розвитку, яка є, за висловом відомого психолога Л.С. Виготського, вихідним моментом для всіх динамічних змін, які відбуваються в розвитку протягом даного періоду. Вона визначає ті форми і той шлях, йдучи по якому, дитина набуває нових якостей особистості, беручи їх з середовища, де соціальне стає індивідуальним. З життям дитини в даній соціальній ситуації виникає провідний тип діяльності. В ній розвиваються новоутворення, властиві для даного віку, які приходять в суперечність зі старою соціальною ситуацією розвитку, руйнують її та будують нову, яка, в свою чергу, відкриває нові можливості для психічного розвитку дитини в наступному віковому періоді. Така перебудова соціальної ситуації розвитку і складає основний зміст критичних періодів.

Хронологічно вікові кризи визначаються межами стабільних періодів: криза новонародженого (до 1 міс), криза одного року, криза трьох років, криза семи років, підліткова криза (11 — 12 років), юнацька криза.

Дитинство поділяється  на 7 періодів:

  1. Вік немовляти:  до 1 року.
  2. Раннє дитинство: 1—3 роки.
  3. Молодший і середній дошкільний вік: 3—5 років.
  4. Старший дошкільний вік: 4 — 7 років.
  5. Молодший шкільний вік:  6 – 11 років.
  6. Підлітковий вік: 10 – 14 років.
  7. Ранній юнацький вік: 13 – 17 років.

Весь процес дитячого розвитку ділиться на 3 етапи:

  1. До­шкільне дитинство (0—6) 7 років.
  2. Молодший шкільний вік (6—11 років).
  3. Середній і старший шкільний вік (12—17 років).

Кожен з етапів складається з двох періодів, які відкрива­ються міжособистісним спілкуванням як провідним типом активності, яка спрямована на розвиток особистості дитини, і завершується предметною діяльністю, пов’язаною з інтелек­туальним розвитком, формуванням знань, умінь і навичок та реалізацією операційно-технічних можливостей дитини.

Перехід від одного етапу до іншого супроводжується кризами, тобто невідповідністю між рівнем досягнутого особистісного розвитку і операційно-технічними можливостями дитини. З роки і 11 років — це кризи відносин, за ними виникає орієнтація в людських відносинах. 1 рік і 7 років знаменуються кризами світогляду, які відкривають орієнтацію в світі речей.

Переходи з одного рівня розвитку на інший можуть відбуватися плавно і швидко зі значними якісними змінами в особистості.

Під час плавних перехідних періодів дитину мало турбують питання свого становища серед інших, при різких змінах соціальної позиції особистості на перший план в самосвідо­мості дитини виходять саме ці питання.

В середині кожного періоду процес розвитку проходить З стадії:

  1. Розвиток певної сторони діяльності.
  2. Максимальна реалізація, кульмінація розвитку даного типу провідної діяльності.
  3. Насичення цією діяльністю і актуалізація другої її сторони (під сторонами мають на увазі предметний і комунікативний аспекти).

Отже ми можемо зробити деякий висновок, що допомогти у розвитку, реалізації та насиченні діяльністю може особливе універсальне соціальне середовище.

Саме таким середовищем (соціумом) – є ПЛАСТ.  Тому що це унікальна виховна система, яка поєднує дорослих, молодь та дітей. ПЛАСТ дає можливість для самореалізації та самовдосконалення.